|
дієсл.  | наголоси |
|
| заг. |
зверта́тися; перетво́рюватися; поводити себе (с кем); пово́дитися (с кем); промовляти; спрямовуватися; ставитися (с кем, с чем); обхо́дитися; оберта́тися; поверта́тися; повернутися до; звернутися до; удаватися до кого з чим; удатися до кого з чим; обіходитися (с кем, з ким); зневажливо поневіряти (с кем, кого) |
| зв’яз. |
зверта́тися; доступ; зве́рнення |
| книжн. |
братися (к чему) |
| комп., Майкр. |
адресувати |
| мат. |
перетво́рюватися (превращаться, преобразовываться) |
| розм. |
оберта́тися; поверта́тися (превращаться в кого-л., что-л.); скидатися; ударятися (до кого) |
| тех. |
обернутися; перетворитися; повернутися |
| фіз. |
поверта́тися (поворачиваться) |
|
|
| заг. |
звертати; навертати; направляти; оберта́ти; переводити́; привертати; звернути; приворочати; привернути; переверта́ти; перевернути; пускати (употреблять); пустити (на що) |
| астр. |
спрямо́вувати (направлять движение в определённую сторону) |
| застар. |
оборочати |
| книжн. |
оберта́ти (убеждая, склонять к чему-л.); перетво́рювати; спрямо́вувати |
| мат. |
перетво́рювати (превращать, преобразовывать) |
| розм. |
поверта́ти |
| тех. |
направити; обернути; перетворити; повернути; спрямувати |
| фіз. |
поверта́ти (поворачивать в каком-л направлении) |
|
|
| заг. |
вдава́тися; зверта́тися; удаватися |
|
|
| заг. |
удаватися; вдава́тися |
|
|
| заг. |
навертати |
|
|
| розм. |
поверта́ти |
|
|
| розм. |
оберта́тися |
|
|
| заг. |
орудувати (пользоваться) |
|
|
направлять на кого, на что, куда обращать дієсл. | |
|
| заг. |
звертати |
|
|
| заг. |
оберта́ти |
