Російська ⇄ Іврит Іспанська Італійська Англійська Арабська Африкаанс Башкирська Болгарська В'єтнамська Грецька Грузинська Данська Есперанто Естонська Калмицька Китайська Китайська Китайська Корейська Кхмерська Латиська Литовська Норвезька Нідерландська Німецька Польська Португальська Російська Румунська Сербська Словацька Словенська Таджицька Тайська Турецька Угорська Українська Французька Фінська Хорватська Хінді Чеська Шведська Японська

юмор імен. наголоси
заг.	בדיחות הדעת (Баян)
юмор імен.
комп., Майкр.	מוסיקה הומוריסטית
Російський тезаурус
юмор імен.
заг.	особый вид комического, сочетающий насмешку и сочувствие, внешне комичную трактовку и внутреннюю причастность к тому, что представляется смешным. В отличие от "разрушительного смеха", сатиры и "смеха превосходства" в т. ч. иронии, в юморе под маской смешного таится серьезное отношение к предмету смеха и даже оправдание "чудака", что обеспечивает юмору более целостное отображение существа явления. Личностная субъективная и "двуликая" природа юмора объясняет его становление в эпоху Позднего Возрождения и дальнейшее освоение и осмысление в эпоху романтизма Жан Поль. Главные представители в литературе: Сервантес, Л. Стерн, Ч. Диккенс, Н. В. Гоголь, М. Твен. Большой Энциклопедический словарь

юмор: 1 фраза в 1 тематиці

Загальна лексика

1