|
m  | |
|
| заг. |
капітан m (корабля); комендант m |
| військ. |
команди́р m; нача́льник m; майор m; командир корабля; "команди́р" m (звертання до командирів кораблів і старших офіцерів та капітанів 3 рангу) |
| військ., логіст. |
командувач m |
| діал. |
адміністра́тор m; такий, що любить кома́ндувати |
|
|
| заг. |
замовля́ти; виклика́ти; вселяти |
| військ. |
кома́ндувати; подавати команди; нака́зувати; керува́ти; розпоряджа́тися; мати у своєму розпорядженні; розташо́вувати; панува́ти; підніма́тися; робити заявку |
| тех. |
дава́ти хід; управляти; контролюва́ти; панувати над...; височіти над...; повелівати; володарювати; ма́ти владу над...; бути начальником |
|
|
| військ. |
керува́ння; переда́ча |
| комп., Майкр. |
кома́нда f; замо́влення |
|
|
| діал. |
вла́дний |
|
| Французький тезаурус |
|
|
| військ., логіст. |
Membre des forces armées dans une position d'autorité, confiée avec le commandement d'une unité, d'une sous-unité, d'un navire ou d'une formation. Dans les le commandant profite de l'unité de commandement. Il est responsable de l'état de préparation au combat de sa force, de la préparation à la mobilisation, du succès de ses missions de combat, de l'entraînement, de la discipline, etc. 2. Officier supérieur dans les Forces armées, ou dans d'autres forces de plusieurs états, nommés pour commander une formation majeure, une arme ou un service des Forces armées ou ayant un commandement opératif, stratégico-opératif ou stratégique. En temps de paix, les dispositions sont prisent pour la nomination de commandants supérieurs pour des zones militaires, des groupements de forces, des flottes, des armées, des flottilles, des armées de l'air et des flottes navales de zones militaires et de certaines armes des services. En temps de guerre ils prennent aussi le commandement de troupes de front. Dans quelques pays étrangers, des commandants (UKR/OTAN) |
