 |
іменник | дієслово | прикметник | до фраз
| |||
| зумовити; зумовлювати (обмежувати якимись умовами) | |||
| ввести; визначити; закріпити; обумовити; передба́чити; установити | |||
| |||
| обумо́влювати (for); ставити умову; робити застереження; обумовити (for); ставити за умову (on, that) | |||
| обговорити; ста́вити умовою | |||
| визнача́ти; встановлювати (про закон, положення тощо); застеріга́ти (резервувати право тощо); передбача́ти (в законі); домовлятися | |||
| застерегти; застеріга́ти; обумо́влювати | |||
| |||
| прилистковий | |||
| Англійський тезаурус | |||
| |||
| to specify as an essential condition of an agreement; to make a specific demand; agree to something | |||
|
stipulate : 28 фраз в 7 тематиках |
| Дипломатія | 2 |
| Екологія | 3 |
| Економіка | 7 |
| Загальна лексика | 6 |
| Трудове право | 2 |
| Туризм | 1 |
| Юридична лексика | 7 |