|
[kən'streɪnt] імен.  | |
|
| заг. |
при́мус m; силування n; скутість f; ніяковість f; незру́чність f; ув'язнення n; вимушеність f; насилля n; насильство n; нево́ля f (необхідність, змушеність); скованість f; стри́мування n; тех. m (у розрахункових схемах) |
| військ. |
приму́шення n; обме́жувальна умо́ва |
| комп., Майкр. |
обме́ження n (A limitation or a restriction) |
| мат. |
умова обмеження |
| науков. |
обме́ження n (вільности, руху тощо); обме́жувальний чи́нник |
| робот. |
обме́жувач m |
| тех. |
сти́снення n (деформація) |
| фін. |
стримувальний чинник |
| юр. |
обме́ження n (стримуючий фактор); примусове припинення; перерива́ння n; тюремне ув'язнення; примусове припи́нення |
| IT |
в'язь f; обме́ження n; чинник стримування |
|
|
| заг. |
примушеність f |
|
|
| мех. |
в'язе́вий |
|
| Англійський тезаурус |
|
|
| військ., абрев. |
constr |
| військ., логіст. |
Imposed instruction or objective data of any kind, and hampering the freedom of action of the commander, and inducing the measures to be taken. (FRA) |
| США |
In the context of joint operation planning, a requirement placed on the command by a higher command that dictates an action, thus restricting freedom of action (JP 5-0) див. також operational limitation, restraint |
