|
['benɪ'fɪʃ(ə)rɪ] імен.  | |
|
| заг. |
вигодонабува́ч m; бенефіціар m; особа, в інтересах якої здійснюється та чи інша діяльність (4uzhoj); особа, що отримує прибутки; одержувач платежів |
| рел. |
священик, який очолює приход |
| церк. |
священик, що очолює парафію |
| юр. |
особа, що одержує прибутки від довірчої власності; бенефіціарій m; вигодоодержувач m; власник бенефіція; власник привілею (привілеїв, пільг); власник феоду; бенефіціар m (вигодоздобувач; особа, в інтересах якої виконується довірча власність); вигодоздобувач m (бенефіціар; особа, в інтересах якої виконується довірча власність); особа, в інтересах якої здійснюється довірча власність (бенефіціарій); особа, яка отримує вигоду; власник пільг; васа́л m; священник, який очолює парафію |
| юр., іст. |
вла́сник бенефіції |
| іст. |
феодальний васал |
|
| Англійський тезаурус |
|
|
| юр. |
holder of a benefice |
|
|
| абрев., юр. |
benef |
| юр. |
Someone who gets something from a trust; someone who gets something from a trust |
