Англійська ⇄ Іврит Ігбо Індонезійська Ірландська Ісландська Іспанська Ісікоса Італійська Азербайджанська Албанська Амхарська Англійська Арабська Ассамська Баскська Болгарська Боснійська Боснійська В'єтнамська Валлійська Волоф Вірменська Галісійська Грецька Грузинська Гуджараті Данська Есперанто Естонська Зулу Йоруба Ка́ннада Казахська Каталанська Кечуа Киргизька Китайська Китайська Тайвань Китайська спрощена Конкані Корейська Кхмерська Латиська Литовська Люксембурзька Македонська Малайська Малаялам Мальтійська Маорі Маратхі Непальська Норвезька Норвезька Нідерландська Німецька Орія Пенджабі Перська Польська Португальська Північна сото Російська Руанда Румунська Сербська Сербська Сингальська Словацька Словенська Суахілі Тайська Тамільська Татарська Телуґу Тсвана Турецька Туркменська Угорська Узбецька Українська Урду Французька Філіппінська Фінська Хауса Хорватська Хінді Чеська Шведська Шотландська Японська +

mandate ['mændeɪt] імен.
заг.	Wählerauftrag m (given by the electorate); Regierungsauftrag m; gebieten
банк.	Mandatsvertrag m
буд.	Bevollmächtigung f; Mandat n
бізн.	Auftrag
держ.	Mandatsgewalt f
зв’яз.	Vollmacht f
комп., Майкр.	Einzugsermächtigung f (A source document that documents an agreement between a payee and a payer based on an understanding that the payee is authorized to collect fixed or variable direct debit payment amounts from the payer's bank account); Vollmacht f (An authorization or command issued by a government authority)
політ.	Verhandlungsmandat n
спорт.	Beauftragungsbrief m; Beglaubigungsschreiben n
юр.	Weisung f; gerichtliche Vertragsbeendigung; Gerichtsentscheidung f
юр., АВС	Mandat n (e-s Abgeordneten)
mandate A command or authorization to act in a particular way given by an administrator to a subordinate, a court to a lower court or an electorate to its representative ['mændeɪt] імен.
довк.	Mandat n
mandates імен.
заг.	Mandate n
mandate ['mændeɪt] дієсл.
заг.	mandatieren
mandating дієсл.
заг.	einem Mandat unterstellend
mandate ['mændeɪt] прикм.
заг.	bevollmächtigen
Англійський тезаурус
MANDATE ['mændeɪt] скор.
абрев., ел.	multiline automatic network diagnostic and transmission equipment
абрев., шотл.вир.	MCCIS Austere Northwood Database & Terminal Equipment
mandate ['mændeɪt] скор.
абрев.	mand
абрев., юр.	повноваження
юр.	A judicial command or order proceeding from a court or judicial officer, directing the proper officer to enforce a judgment, sentence, or decree

MANDATE : 83 фрази в 14 тематиках

Альтернативне врегулювання спорів	1
Банки та банківська справа	4
Довкілля	5
Економіка	2
Загальна лексика	21
Імміграція та громадянство	1
Міжнародний валютний фонд	1
Організація Об'єднаних Націй	4
Патенти	1
Політика	3
Промисловість	2
Техніка	1
Фінанси	15
Юридична лексика	22