|
[ə'test] сущ.  | |
|
| общ. |
до́каз m; свідчення n; підпис, що засвідчує щось |
| эк. |
акт свідчення |
| юр. |
підпис, що засвідчує (щось) |
|
|
| общ. |
засвідчувати; посвідчувати; підтве́рджувати (підписом); давати свідчення; свідчити; приводити до присяги; зараховувати на військову службу; посила́тися (на когось); свідчитися (кимсь); завірити; завіряти (підпис); засвідчити; посвідчити |
| бизн. |
засвідчувати (підпис тощо) |
| дип. |
ідентифікувати |
| прав.чел. |
завіряти |
| труд.прав. |
атесто́вувати |
| эк. |
підтве́рджувати; засвідчувати |
| юр. |
атестува́ти; засвідчувати (завіряти, посвідчувати справжність підпису тощо; у т.ч. документ тощо); посвідчити (документ); свідчити (засвідчувати достовірність чогось); запевняти |
|
| Английский тезаурус |
|
|
| сокр., бизн. |
attestation |
| юр. |
to confirm, to certify, to affirm under oath; to confirm, to certify, to affirm under oath; witness, to affirm to be true or genuine, to certify |
|
|
| ауд. |
attestation engagements (4uzhoj) |
