|
[ə'tæk] сущ.  | |
|
| общ. |
на́пад m; на́ступ m (тактичний); наступальний бій; ата́ка f; нападки; ворожа критика; приступ m; ви́пад m (недоброзичливий виступ); вихватка f (ворожа, on, upon); накидатися (нападати); накинутися; наступати; наступити; на́тиск m; припадок m (про хворобу тж.) |
| воен. |
уда́р m; на́ступ m; коро́зія f; напад хвороби; припадок m; штурмовий; уда́рний; руйнува́ння n; травлення металу |
| дип. |
недоброзичлива критика |
| защ.дан. |
вто́ргнення n; спроба порушення криптосистеми; криптоаналіз m |
| ИТ. |
метод розв'язування; приступання n; підхі́д m; спроба порушити захист |
| мед. |
криз f |
| науч. |
аґресивний впли́в; роз'їдення n; зруйнува́ння n (матеріалу) |
| нефт.газ. |
іржа́віння n |
| хим. |
впли́в m (руйнуючий); роз'їдання n; руйнівні чи аґресивна ді́я |
| эк. |
наста́ння́ n |
| юр. |
запере́чування n; опорочення n; оска́рження n; оспорювання n; посягання n (зазіхання на, on /upon); зазіха́ння n (спроба захопити, привласнити чуже, on/upon); напа́сти; оспорити; га́ньблення n; порочення n |
|
|
| общ. |
напада́ти; учиняти напад; атакува́ти; критикува́ти; піддавати критиці; енергійно братися (за щось); заходитися; уража́ти (про хворобу); руйнува́ти; завдава́ти шко́ди (посівам) |
| авиац. |
штурмува́ти; роз'їда́ти |
| воен. |
уража́ти; переходити у наступ; завдавати удару |
| воен., разг. |
відпрацювати (about artillery, aviation, по будь-кому, чому - про артилерію, авіацію) |
| ИТ. |
почина́ти (розв'язувати задачу); приступати; приступити; старатися порушити захист |
| науч. |
заатакува́ти; руйнува́ння (матеріалу); діяти (аґресивно); подіяти (аґресивно); роз'їсти |
| нефт.газ. |
кородува́ти; діяти |
| тех. |
роз'їда́ти (метали) |
| хим. |
вступати в реа́кцію; вплива́ти; виїда́ти; кородіювати; підхо́дити (приступати до вирішення питання) |
| эк. |
вра́жати |
| юр. |
запере́чувати; оска́ржувати; оспорювати; порочити; посягати; вчиняти на́пад |
|
|
| воен. |
наступальний |
| науч. |
нападо́вий; ата́ковий |
|
| Английский тезаурус |
|
|
| воен., логист. |
Main act of the offensive maneuver aiming, by the combination of fire and movement, either at destroying a designated enemy, or at chasing him away from the areas which he occupies, by imposing on him as many losses as possible. 2. The principal form of military or combat operation, employed to destroy the enemy and seize key areas, battle lines or installations. It involves using all available firepower to defeat enemy forces, decisive assaults, a high rate of advance into the depth of the enemy's disposition, killing his troops or taking them prisoner, and seizing weapons, equipment and key enemy installations and territory. The scale of an offensive may be strategic, operational or tactical and it may take the form of large-scale battles, operations, battles and other types of combat. (UKR/NATO) |
| воен., сокр. |
atak; atck; atk; attk |
| ИТ. |
An actual occurrence of an adverse event |
