 |
| |||
| beslaglegging f (1. Юридичне поняття, що вживають при накладенні арешту на частину цінного майна для запобігання використання цієї власності чи завдання їй шкоди, поки не буде вирішено суперечку про право власності на неї. 2. Вилучення чийогось майна добровільно (застава) або примусово (конфіскація) представниками суду для передачі у власність третій стороні, що очікує рішення судового розгляду, предметом якого є власність на дане майно) | |||