|
[ə'test] rzecz.  | |
|
| posp. |
до́каз m; свідчення n; підпис, що засвідчує щось |
| ekon. |
акт свідчення |
| praw. |
підпис, що засвідчує (щось) |
|
|
| posp. |
засвідчувати; посвідчувати; підтве́рджувати (підписом); давати свідчення; свідчити; приводити до присяги; зараховувати на військову службу; посила́тися (на когось); свідчитися (кимсь); завірити; завіряти (підпис); засвідчити; посвідчити |
| aktyw. |
завіряти |
| bizn. |
засвідчувати (підпис тощо) |
| dypl. |
ідентифікувати |
| ekon. |
підтве́рджувати; засвідчувати |
| praw. |
атестува́ти; засвідчувати (завіряти, посвідчувати справжність підпису тощо; у т.ч. документ тощо); посвідчити (документ); свідчити (засвідчувати достовірність чогось); запевняти |
| prawo pr. |
атесто́вувати |
|
| Angielski tezaurus |
|
|
| praw. |
to confirm, to certify, to affirm under oath; to confirm, to certify, to affirm under oath; witness, to affirm to be true or genuine, to certify |
| skr., bizn. |
attestation |
|
|
| rewizj. |
attestation engagements (4uzhoj) |
