predicated
| predicate | |
| gen. | твердити; стверджувати; робити заяву; проповідувати; наводити на думку |
| amer. | обґрунтовувати фактами |
| IT | ствердити |
verb | adjective | to phrases
| |||
| твердити; стверджувати; робити заяву; проповідувати; наводити на думку | |||
| обґрунтовувати фактами | |||
| ствердити | |||
| |||
| заявлений | |||
|
predicated : 1 phrase in 1 subject |
| Mathematics | 1 |