impairment

[ɪm'peəmənt] n

gen.

погіршення n; ослаблення n; пошкодження n; порушення n; шкода f; втрата f

fin.

зниження вартості; обтяження n

law

послаблення n; завдання збитків; заподіяння збитків; заподіяння шкоди; зменшення n; применшення n; приниження n; ушкодження n; неполадка f

English thesaurus

impairment [ɪm'peəmənt] n

A condition that causes a weakness or diminished ability to execute audit objectives (Impairment to organisational independence and individual objectivity may include personal conflict of interest; scope limitations; restrictions on access to records, personnel, equipment, or facilities; and resource limitations (such as funding or staffing))

impairment

: 28 phrases in 10 subjects

Accounting	1
Audit	1
Environment	3
Finances	3
General	2
Law	6
Medical	7
Military	3
Oil and gas	1
Technology	1


impairment
gen.	погіршення; ослаблення; пошкодження; порушення; шкода; втрата
fin.	зниження вартості; обтяження


function
gen.	функція; призначення; мета; діяльність; відправлення; урочиста церемонія
econ.	діяльність
inf.	прийом; вечір


of
gen.	з настанням ночі; в; від; з; зі; про


mental
gen.	ненормальний; розумовий; психічний; душевний; підборідний; ментальний