|
[dɪ'fi:tɪd] n
| |
|
| gen. |
переможений m |
| law |
той, що програв |
|
|
defeat [dɪ'fi:t] v | |
|
| gen. |
завдавати поразки; розбивати; перемагати (завдавати поразки); перемогти; побивати; побити; поражати (ворога); поразити; розбити; розбити наголову; розгромити; розгромлювати (завдавати поразки); завдати поразки |
| avia. |
програвати (напр. повітряний бій) |
| dipl. |
вносити розлад; зривати; руйнувати (плани, задуми тощо) |
| law |
знищувати; відміняти; анулювати; запобігати; перешкоджати; попереджати; припиняти; скасовувати; завдати поразку (комусь); перешкоджати виконанню закону |
| mil. |
зім'яти; перетрощити; спростовувати |
|
|
| gen. |
побитий; подоланий |
|
| English thesaurus |
|
|
| abbr. |
def |
| abbr., austral., slang |
stonkered |