|
[kən'streɪnt] n  | |
|
| gen. |
примус m; силування n; скутість f; ніяковість f; незручність f; ув'язнення n; вимушеність f; насилля n; насильство n; неволя f (необхідність, змушеність); скованість f; стримування n |
| comp., MS |
обмеження n (A limitation or a restriction) |
| fin. |
стримувальний чинник |
| IT |
в'язь f; обмеження n; чинник стримування |
| law |
обмеження n (стримуючий фактор); примусове припинення |
| math. |
умова обмеження |
| mil. |
примушення n; обмежувальна умова |
|
|
| gen. |
примушеність f |
|
| English thesaurus |
|
|
| mil., abbr. |
constr |
| mil., logist. |
Imposed instruction or objective data of any kind, and hampering the freedom of action of the commander, and inducing the measures to be taken. (FRA) |
| USA |
In the context of joint operation planning, a requirement placed on the command by a higher command that dictates an action, thus restricting freedom of action (JP 5-0) see also operational limitation, restraint |