|
[kə'mɪt] v  | |
|
| gen. |
вчиняти (злочин); доручати; довіряти (to); піддавати; вчинити; припускатися (робити) |
| dipl. |
брати на себе зобов'язання; вчиняти (щось); зв'язувати себе зобов'язанням; передавати на розгляд |
| econ. |
зобов'язувати; робити |
| fin. |
асигнувати |
| IT |
здійснити; здійснювати; фіксувати |
| law |
залучати; наділяти; повіряти; покладати; вчинити (злочин) |
| mil. |
скоювати; вводити в бій; вчиняти; довіряти |
|
| English thesaurus |
|
|
| law |
to institutionalize, e.g. to a mental hospital ej. un crimen; do something, like "to commit" a crime, or to put someone in a sheriff's custody. Or to use a court order to send a person to jail |
| USA |
The process of assigning one or more aircraft or surface-to-air missile units to prepare to engage an entity, prior to authorizing such engagement (JP 3-01) |
|
|
| abbr., med. |
Community Intervention Trial (for Regression Of Coronary Heart Disease; for Smoking Cessation); Comprehensive Multidisciplinary Interventional Trial (for Regression Of Coronary Heart Disease) |
| abbr., mil. |
Common Item Materiel Management; Common Item Materiel Management commit |
| abbr., scient. |
Connecting Opportunities To Motivate Mend And Intervene For Teens |
