 |
Morphology analysis
сполучати (96) | Verb
| 1 | сполуча́ти | інфінітив | infinitive |
| 2 | сполуча́ю | однина, перша особа, теперішній час | singular, first person, present tense |
| 3 | сполуча́еш | однина, друга особа, теперішній час | singular, second person, present tense |
| 4 | сполуча́е | однина, третя особа, теперішній час | singular, third person, present tense |
| 5 | сполуча́емо | множина, перша особа, теперішній час | plural, first person, present tense |
| 6 | сполуча́ете | множина, друга особа, теперішній час | plural, second person, present tense |
| 7 | сполуча́ють | множина, третя особа, теперішній час | plural, third person, present tense |
| 8 | сполуча́тиму | однина, перша особа, майбутній час | singular, first person, future tense |
| 9 | сполуча́тимеш | однина, друга особа, майбутній час | singular, second person, future tense |
| 10 | сполуча́тиме | однина, третя особа, майбутній час | singular, third person, future tense |
| 11 | сполуча́тимемо | множина, перша особа, майбутній час | plural, first person, future tense |
| 12 | сполуча́тимем | множина, перша особа, майбутній час | plural, first person, future tense |
| 13 | сполуча́тимете | множина, друга особа, майбутній час | plural, second person, future tense |
| 14 | сполуча́тимуть | множина, третя особа, майбутній час | plural, third person, future tense |
| 15 | сполуча́в | чоловічий рід, однина, минулий час | masculine, singular, past tense |
| 16 | сполуча́ла | жіночий рід, однина, минулий час | feminine, singular, past tense |
| 17 | сполуча́ло | середній рід, однина, минулий час | neuter, singular, past tense |
| 18 | сполуча́ли | множина, минулий час | plural, past tense |
| 19 | сполуча́й | однина, друга особа, наказовий спосіб | singular, second person, imperative/hortative |
| 20 | сполуча́йте | множина, друга особа, наказовий спосіб | plural, second person, imperative/hortative |
| 21 | сполуча́ймо | множина, перша особа, наказовий спосіб | plural, first person, imperative/hortative |
| 22 | - | множина, перша особа, наказовий спосіб | |
| 23 | сполуча́ючи | дієприслівник, теперішній час | transgressive, present tense |
| 24 | сполуча́вши | дієприслівник, минулий час | transgressive, past tense |
| 25 | сполуча́но | дієприкметник, безособова форма | present participle, безособова форма |
| 26 | сполуча́юч | дієприкметник, активний | present participle, active |
| 27 | сполуча́н | дієприкметник, пасивний | present participle, passive |
сполуча | Noun, inanimate
| 1 | сполуча | називний відмінок, однина | nominative case, singular |
| 2 | сполучати | родовий відмінок, однина | genitive case, singular |
| 3 | сполучатi | давальний відмінок, однина | dative case, singular |
| 4 | сполуча | знахідний відмінок, однина, неістоти | accusative case, singular, inanimate |
| 5 | сполучам | орудний відмінок, однина | instrumental case, singular |
| 6 | сполучатi | прийменниковий відмінок, однина | prepositional case, singular |
| 7 | сполуча | однина, кличний відмінок | singular, vocative case |
| 8 | сполучата | називний відмінок, множина | nominative case, plural |
| 9 | сполучат | родовий відмінок, множина | genitive case, plural |
| 10 | сполучатам | давальний відмінок, множина | dative case, plural |
| 11 | сполучата | знахідний відмінок, множина, неістоти | accusative case, plural, inanimate |
| 12 | сполучатами | орудний відмінок, множина | instrumental case, plural |
| 13 | сполучатах | прийменниковий відмінок, множина | prepositional case, plural |
| 14 | сполучата | множина, кличний відмінок | plural, vocative case |