 |
Morphology analysis
інокулювати (1) | Verb
| Інфінитив | інокулювати | ||||
| Минулий час | Теперішній час | Майбутній час | Наказовий спосіб | ||
| Однина, 1 ос. | інокулюю | інокулюватиму | |||
| Однина, 2 ос. | інокулюєш | інокулюватимеш | інокулюй | ||
| Однина, 3 ос.: | |||||
| - чоловічий рід | інокулював | інокулює | інокулюватиме | ||
| - жіночий рід | інокулювала | інокулює | інокулюватиме | ||
| - середній рід | інокулювало | інокулює | інокулюватиме | ||
| Множина, 1 ос. | інокулювали | інокулюєм, інокулюємо |
інокулюватимем, інокулюватимемо |
інокулюймо | |
| Множина, 2 ос. | інокулювали | інокулюєте | інокулюватимете | інокулюйте | |
| Множина, 3 ос. | інокулювали | інокулюють | інокулюватимуть | ||
| Безособова форма | інокульовано | ||||
| Дієприкметник | інокулюючий, інокульований | ||||
| Дієприслівник | інокулювавши | інокулюючи |