| аморфний стан |
стан твердого тіла, що характеризується неупорядкованим розташуванням атомів чи молекул, ізотропією фізичних і механічних властивостей та відсутністю певної точки плавлення; назва походить від грецьк. α — частка заперечення і morphe — форма: безформність; фіксується, як правило, при надвисоких швидкостях охолодження розплаву |
|
| анатомічний сплав |
легкоплавкий сплав з температурою плавлення 333 K; містить 53,5% Bi, 17% Pb, 19% Sn, 10,5% Mg; застосовується для виготовлення муляжів кісток — наочних посібників для вивчення анатомії |
|
| анодна реакція |
електродна реакція, що полягає у передачі позитивного заряду від електронного провідника до іонного; у ході анодної реакції генеруються електрони, а реагент окислюється, наприклад: Me = Men+ + ne- |
|
| антифрикційний порошковий матеріал |
загальна назва пористих порошкових матеріалів, застосовуваних для виготовлення деталей трибосполучень з низьким коефіцієнтом тертя; властивості і застосування визначаються вибором матеріалів матриці і наповнювачів та структурою матеріалу; матрицями є, наприклад, метали, полімери і тверді сплави, а наповнювачами — графіт, MoS2 тощо; пористість матеріалів забезпечує ефект самозмащування |
|
| антыфрикційність |
здатність матеріалів пари тертя забезпечувати нормальну тривалу роботу трибосполучення в умовах низького тертя; назва походить від анти — проти і лат. frictio — тертя |
|
| анігіляція |
процес зникнення або знищення взаємодійних об'єктів; наприклад, перетворення частинки й відповідної античастинки в електромагнітне випромінювання або інші частинки; назва походить від лат. annihilatio, an — до і nihil — ніщо, буквально означає знищення, зникнення |
|
| анізотропія |
відмінність (нерівність) властивостей матеріалів у різних (кристалографічних) напрямках; назва походить від грецьк. unisos — нерівний і tropos — напрямок; у випадку вивчення властивостей катаного (наприклад, листового) матеріалу, як правило, розглядаються подовжний напрямок, поперечний і за товщиною прокату |
|
| апертурна діафрагма |
діафрагма, що найсильніше обмежує поперечний переріз світлового пучка в оптичних системах; розміри і положення діафрагми визначають освітленість і якість зображення, глибину різкості і роздільну здатність оптичної системи, поле зору; назва походить від грецьк. diuphragma — перегородка (в оптиці — непрозора перепона) і лат. apertwa — отвір |
|
| аргон |
елемент №18 періодичної системи Д.І.Менделєєва (VIII група, 3 період) атомна маса 39,948; існує 12 ізотопів з масовими числами 33—44; одноатомний газ без кольору і запаху, хімічно інертний (відноситься до інертних газів) Tпл 84 К; в атмосфері міститься 0,93%; походження назви — від грецьк. argos — недіяльний; відкритий у 1894 році Д.Рэлеем і В.Рамзаєм (Великобританія) застосовується для створення захисних атмосфер у металургії і зварюванні, для заповнення балонів електроламп і газорозрядних ламп, у спеціальних дихальних сумішах тощо |
|
| арктична бронза |
загальна назва низки антифрикційних бронз із добавкою Pb і дрібнозернистою структурою, отриманою швидким охолодженням при заливанні в кокіль |
|
| армко-залізо |
залізо із вмістом домішок не більше 0,16%, у т.ч. не більше 0,025% C; 0,035% Mn; 0,015% Si; 0,015% P; 0,025% S; 0,05% Cu; густина 7,850 т/м, границя текучості 120 МПа, тимчасовий опір розриву 260 МПа, відносне звуження 60%, відносне подовження 30%, ударна в'язкість 2 МДж/м2; назва походить від американської фірми American Rolling Mill Corporation (ARMCO) основне застосування — шихта при виробництві магнітних сплавів і легованої сталі |
|
| асталой |
загальна назва розпилених порошків легованих сталей, що містять 0,25—1,90% Ni; 0,30—0,60% Mo; 0,25—0,50% Mn; 0,08—0,30 Cr; 0,05—0,10% C; Fe — решта; порошки характеризуються доброю здатністю до пресування; порошковий матеріал у процесі охолодження після спікання набуває бейнітної структури |
|
| астат |
елемент №85 періодичної системи Д.І.Менделєєва (VII група, 6 період) радіоактивний, 24 ізотопи з масовими числами 196—219 (стабільних ізотопів не виявлено) типові ступені окислювання I, +II, +III, +V, +VII; найбільш довгоживучий ізотоп 210At ([i]T[sub]1/2[/sub][/i] = 8,3 р.) вперше отриманий 1940 р. Е.Сегре, К.Маккензи, Д.Корсон (США) при опромінюванні вісмуту; α-частинками \; за властивостями близьких до іоду; назва походить від грецьк. astatos — нестійкий |
|
| атмосферна корозія |
корозія, що відбувається під впливом земної атмосфери; швидкість процесу залежить від кліматичних факторів (головним чином, вологості і температури повітря) і концентрації домішок, що забруднюють атмосферу (оксиди сірки, азоту і викиди хімічних виробництв) підвищену корозійну стійкість в умовах атмосферної корозії мають атмосферостійкі сталі, а також сплави, в основному, на основі Cu і Al; метали захищають від атмосферної корозії за допомогою гальванічних, металізаційних і лакофарбових покрить; широко використовують консервацію змащеннями, застосовують летючі і контактні інгібітори корозії |
|
| атомна маса |
маса атома, виражена в атомних одиницях маси; за одиницю атомної маси прийнята 1/12 частина маси ізотопу атома вуглецю 12C; маса вуглецевої одиниці дорівнює (1,66043 ± 0,00031) 10-24 г; для одноізотопних елементів атомна маса елемента збігається з атомною масою ізотопу; якщо елемент є сумішю ізотопів, його атомну масу обчислюють як середнє значення з атомних масоокремих його ізотопів, враховуючи при цьому відносний вміст кожного з них |
|
| атомний процент |
де a і b — вагові проценти компонентів A і B; A1 і B1 — атомна вага компонентів A і B |
|
| бабіт |
загальна назва легкоплавких антифрикційних сплавів на основі олова (Sn) чи свинцю (Pb) легують елементами, що утворюють тверді складові, які перешкоджають стиранню м'якої основи сплаву |
|
| бакмінстерфулерен |
фулерен типу C60 — типовий представник класу замкнених молекул вуглецю; має структуру правильного усіченого ікосаедра, атоми вуглецю розташовуються на сферичній поверхні у вершинах 20 правильних шестикутників і 12 правильних п'ятикутників |
|
| барій |
елемент №56 періодичної системи Д.І.Менделєєва (II група, 6 період) атомна маса 137,34; існує 30 ізотопів з масовими числами 117, 119—146, 148; м'який сріблисто-білий метал, хімічно активний: швидко окислюється на повітрі, енергійно взаємодіє з водою з утворенням гідроксиду барію, безпосередньо з'єднується з багатьма елементами, належить до групи лужноземельних елементів ([i]T[sub]пл[/sub][/i] 998 К) основні мінерали — барит (BaSO[sub]4[/sub]) і вітерит (BaCO[sub]3[/sub]) походження назви — від грецьк. barys — важкий; відкритий 1774 року К.Шееле та І.Ган (Швеція) застосовується в незначних кількостях у підшипникових і типографських сплавах; його сплави використовують як газопоглиначі (у радіолампах) а оксид барію застосовують для виготовлення катодів; солі барію широко використовують у скляній промисловості, медицині, шкіряній промисловості тощо |
|
| бейніт |
метастабільна структура, яка складається із суміші частинок перенасиченого вуглецем фериту з дисперсними карбідами, вони формуються з аустеніту в інтервалі між температурою утворення перліту і температурою початку утворення мартенситу |
|
