|
['fɔ:fɪt] s  | |
|
| gen. |
штраф m; розпла́та f (за злочин тощо); конфіска́ція f; накладення штрафу; позбавлення права (на щось); втрата права (на щось); конфіскована річ; фант f; втра́тити; конфісковане майно; неустойка f (for a breach of contract) |
| derech. |
втра́та f |
| fin. |
недотримка f |
| jur. |
втра́та f (майна, права тж; прав, майна, посади тощо; права, майна тощо); позба́влення n (прав, майна, посади); розпла́та f; втра́тити (майно, право тж); накладання штрафу; неустойка f; штрафна санкція |
|
|
| gen. |
втрача́ти (право, повагу); позбутися (чогось); поплатитися (чимсь); втрачати пра́во (на щось); переходити у казну |
| derech. |
втрача́ти право, майно тощо; втра́тити право, майно тощо |
| dipl. |
втратити право на (щось); позбутися права |
| estil. |
втрача́ти; позбува́тися |
| jur. |
втрача́ти (права, майно тощо; про права, майно; право, майно тощо); загубити; конфіско́вувати; позбавлятися; переходити до скарбниці (про майно); конфіскувати; переходити до державної скарбниці (про майно тощо) |
|
|
| gen. |
конфіскований |
|
| Inglés tesauro |
|
|
| jur. |
a fine or penalty for some crime; something that is taken away as a punishment |
|
|
| jur. |
lose, or lose the right to. In Traffic - to forfeit means to enter an implied guilty plea and pay total bail to close a case |
