|
|
| gen. |
влучати; улучати (в кого, во что); втрапляти; вціляти; натрапляти (на дорогу); опинятися; повалятися; попадати; потрапляти; поціляти; прибиватися; утрапляти; уціляти; попасти; трапити; потрапити (на засідання); влучити; вцілити (що, в що); влучати (Yerkwantai) |
|
|
| gen. |
зустрічатися; попадатися |
| inf. |
попадати (встречаться случайно); попадатися (оказываться у кого-л.); потрапляти; траплятися |
|
|
| gen. |
влучати; улучати |
|
|
неожиданно находить, обнаруживать кого-л., что-л. попадать v | |
|
| gen. |
попадати |
|
|
оказываться в каких-л. условиях, обстоятельствах попадаться v | |
|
| gen. |
попадатися |
|
|
| gen. |
попадати |
|
|
приходить куда-л., оказываться в каких-л. обстоятельствах, условиях попадать v | |
|
| gen. |
попадати |
|
|
подвергаться наказанию безл. разг. попадать v | |
|
| gen. |
попадати |
|
|
| gen. |
прибиватися |
