English ⇄ Afrikaans Arabic Chinese Chinese Taiwan Chinese simplified Czech Danish Dutch English Esperanto Finnish French German Greek Hebrew Hungarian Italian Japanese Korean Lithuanian Malay Norwegian Bokmål Polish Portuguese Russian Scottish Gaelic Serbian Latin Slovak Slovene Spanish Swedish Thai Turkish Ukrainian Urdu Uzbek +

terminate ['tɜ:mɪneɪt] n
gen.	кінчати; розрива́ти; скінчитися (in)
law	зупини́ти; припини́ти; розірва́ти
terminate ['tɜ:mɪneɪt] v
gen.	заве́рши́ти; покла́сти край; заве́ршуватися; закінчуватися (in); кінча́тися; обме́жувати; визначати межу; обме́жуватися; обрива́тися; спрямо́вувати; признача́ти; за́кінчитися (in); кінчити
comp.	заве́ршуватися; припиня́тися (про процес, завдання чи операцію)
ecol.	вини́щувати
econ.	припиня́ти; припиняти дію; закінчувати; мина́ти; бути обме́женим
el.	виво́дити
IT	заве́ршитися; заве́ршувати; за́кінчитися; закінчуватися; кінчитися; обрива́ти; обірва́ти; обірва́тися; припини́тися
law	закінчи́ти; ліквідовувати; покінчити (з кимсь); припиня́тися; перепиня́ти
mil.	покінчити (з кимось)
O&G	приєднувати до режиму
terminate the validity of ['tɜ:mɪneɪt] v
law	припиняти дію договору тощо (a treaty)
terminate ['tɜ:mɪneɪt] adj.
gen.	обме́жений
el.	закінчуватися (завершуватися)
gram.	термінативний; грани́чний
English thesaurus
terminate ['tɜ:mɪneɪt] abbr.
abbr.	ter
tech., abbr.	trmt

terminate : 118 phrases in 12 subjects

Aviation	6
Business	1
Computers	2
Diplomacy	9
Economics	12
General	7
Human rights activism	4
Information technology	7
International relations	1
Jargon	1
Labor law	1
Law	67