 |
noun | verb | adjective | to phrases
| |||
| відмежований | |||
| |||
| роз'є́днувати; відокре́млювати (від); відмежо́вувати (від); відокре́млюватися; відмежовуватися | |||
| дисоціюва́ти; розпада́тися; розпа́стися | |||
| відокре́мити; відокре́млювати; роз'єдна́ти | |||
| розклада́тися | |||
| здисоціюва́ти; відокре́митися | |||
| |||
| відокре́млений; роз'є́днаний | |||
| English thesaurus | |||
| |||
| dissoc | |||
|
dissociate : 8 phrases in 2 subjects |
| General | 4 |
| Law | 4 |