|
[kən'streɪnt] n  | |
|
| gen. |
при́мус m; силування n; скутість f; ніяковість f; незру́чність f; ув'язнення n; вимушеність f; насилля n; насильство n; нево́ля f (необхідність, змушеність); скованість f; стри́мування n; тех. m (у розрахункових схемах) |
| comp., MS |
обме́ження n (A limitation or a restriction) |
| fin. |
стримувальний чинник |
| IT |
в'язь f; обме́ження n; чинник стримування |
| law |
обме́ження n (стримуючий фактор); примусове припинення; перерива́ння n; тюремне ув'язнення; примусове припи́нення |
| math. |
умова обмеження |
| mil. |
приму́шення n; обме́жувальна умо́ва |
| robot. |
обме́жувач m |
| scient. |
обме́ження n (вільности, руху тощо); обме́жувальний чи́нник |
| tech. |
сти́снення n (деформація) |
|
|
| gen. |
примушеність f |
|
|
| mech. |
в'язе́вий |
|
| English thesaurus |
|
|
| mil., abbr. |
constr |
| mil., logist. |
Imposed instruction or objective data of any kind, and hampering the freedom of action of the commander, and inducing the measures to be taken. (FRA) |
| USA |
In the context of joint operation planning, a requirement placed on the command by a higher command that dictates an action, thus restricting freedom of action (JP 5-0) see also operational limitation, restraint |
