|
[ə'test] Sub.  | |
|
| Allg. |
до́каз m; свідчення n; підпис, що засвідчує щось |
| Recht. |
підпис, що засвідчує (щось) |
| Wirtsch. |
акт свідчення |
|
|
| Allg. |
засвідчувати; посвідчувати; підтве́рджувати (підписом); давати свідчення; свідчити; приводити до присяги; зараховувати на військову службу; посила́тися (на когось); свідчитися (кимсь); завірити; завіряти (підпис); засвідчити; посвідчити |
| Arb.re. |
атесто́вувати |
| Dipl. |
ідентифікувати |
| Geschäftsvokab. |
засвідчувати (підпис тощо) |
| MR.Akt. |
завіряти |
| Recht. |
атестува́ти; засвідчувати (завіряти, посвідчувати справжність підпису тощо; у т.ч. документ тощо); посвідчити (документ); свідчити (засвідчувати достовірність чогось); запевняти |
| Wirtsch. |
підтве́рджувати; засвідчувати |
|
| Englisch Thesaurus |
|
|
| Abkürz., Geschäftsvokab. |
attestation |
| Recht. |
to confirm, to certify, to affirm under oath; to confirm, to certify, to affirm under oath; witness, to affirm to be true or genuine, to certify |
|
|
| Wirtsch.Prüf. |
attestation engagements (4uzhoj) |
